Токмацький заклад дошкільної освіти №1 "Олімпійський" Токмацької міської Ради Запорізької області

 





Сторінка психолога

 

Пов’язане зображення

 

Городницька   Вікторія Михайлівна

 

Результат пошуку зображень за запитом "консультації практичного психолога в днз"

 

Консультація та рекомендації практичного психолога 


Крокуємо з малечею дорогою адаптації

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація  це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

1. Вік дитини

  • Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.

  • Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

  • різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;
  • голосно плачуть;
  •  кидаються на підлогу;
  •  дряпаються,кусаються, то просяться на руки;
  •  біжать до дверей, нікого не чуючи.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група  сюди входить кілька дітей, які:

  • Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.
  • У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.
  • Ці діти ледь стримують плач,;
  • Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.
  • І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

 Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група  комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

  • Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;
  • Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;
  • Із задоволенням демонструють свої вміння:

-  самостійно одягаються,
-  роздягаються,
-   їдять,
-  у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні).  Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

  • Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.

  • Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

   -  лазить, хоч і вміє ходити;
   -  замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

  • Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес,

   -  вона адаптується легко, швидко.

  • якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці ---шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього.

  -  Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.

  • Хворобливим, сором'язливим дітям 

  -  необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.  

Пам'ятайте!!!  Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу  затримують і ускладнюють період адаптації.

 

Під час адаптаційного  періоду  важливо:

  • Створіть в домі спокійну обстановку;
  • З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;
  • більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;
  • Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;
  • У  період адаптування треба менше ходити в гості;
  • рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.
  • Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему.

Прояви емоційно–нервового напруження

  • Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

-  плач,
-  капризування,
-  плаксивість,
-  тривала депресія,
-  апатія,
-  байдужість,  
-  знижений настрій,
-  немотивовані напади гніву;
-  високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.

  • Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.
  • Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.
  • Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.
  • Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.
  • Занижена комунікабельність дитини:

-  їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

  • Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

-  Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
-  Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.
-  Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
-  Зниження або підвищення апетиту.
-  Проблеми із сном (аж до безсоння).
-  Небажання відвідувати ДНЗ.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

 

  • Бажання йти до дитячого садка;
  • Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;
  • Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;
  • Висока комунікабельність;
  • Висока пізнавальна діяльність та активність;
  • Активна ігрова діяльність;
  • Малюнки у світлих тонах;
  • Стабільність рухової активності – малюк  рухливий;
  • Відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

  • Недотримання в сім'ї режиму дня;
  • Застосування невірної методики «годування»;
  • Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади);
  • Недостатній рівень психічного розвитку ;
  • Патологія вагітності та пологів;
  • Одноманітність життя та діяльності малюка;
  • Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

 

Шановні батьки!

 Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка  дотримуйтесь таких рекомендацій:

  • Будьте особливо уважними до  поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі;
  • Вранці створюйте атмосферу гарного настрою:  будіть дитину лагідним словом, м'яким дотиком руки до чола.

  • Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.

  • Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.

  • Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

  • Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

  • Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.

  • Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.

  • Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.

  • Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.

  • Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.

  • Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка.

  • Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.

Зміни в поведінці можуть бути через:

  • ХворобУ;
  • Дефіцит спілкування з дорослими;
  • Відсутність умов для активної діяльності;
  • Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання);
  • Незадоволення органічних потреб ;
  • Стомлення.

Причини стомлення

  • Тривале перебування без сну.
  • Непосильне фізичне і розумове навантаження.
  • Хронічне недосипання.
  • Недотримання режиму.
  • Неправильна організація діяльності.

 

 

Поради батькам: як підготувати дітей до школи

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажан­ня вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов — непроста справа.

 

Що ж можна і чого не можна робити до школи?

• до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

• оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

• проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

 

• прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати,

• думати, осмислювати побачене і почуте;

• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона без­посередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів.

Світогляд дитини — це те, що вона:

 знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);

• знає про явища природи: пори року? їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай, що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;

 знає про світ;

• полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);

• знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці — за своєю вихованістю— невихованістю; добротою, чуйністю— байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;

• знає про сучасну техніку, транспорт і т.д.

Консультація психолога 

«Як не треба готувати дитину до школи»

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці,в поїзді тощо.

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

"Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І чотирирічна донька, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

"Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не означає повної готовності до школи. Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі. Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на урокахНебезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання,за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи повязана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо. Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей   вашої дитини".

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

  - "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

  - У Сашка мама потурбувалася про гідну інтелектуальну підготовку, проте ізолювала від ровесників, аби не навчився малюк на вулиці поганого. Перші ж дні навчання виявили серйозні проблеми у спілкуванні, адаптації до школи.

  - У Христинки батьки-ерудити. В їхній сім’ї є рідкісні вироби мистецтва, колекції монет, велика бібліотека. Починаючи з двох років, дівчинка відвідує музеї, виставки, з п’яти років грає на фортепіано, трошки володіє елементарною англійською. Вона весь час проводить у товаристві дорослих. Її поведінка розкута: вона вміє підтримати розмову, висловити власну думку. Ровесниці їй здаються дурненькими і наївними. Вони ще бавляться дитячими іграшками, а Христинка вже може вести розмову про архітектурні стилі. На моє зауваження щодо того, що в такому віці дуже велике значення має рольова гра, батько дівчинки відповів: "Все життя – гра. Ще награється».

Не знаю, якою буде доля цієї дівчинки, але перший клас виявився серйозним іспитом для всієї сім’ї. Христинка часто хворіла, багато пропускала. Їй важко давалась математика і в класі вона не мала авторитету. Дівчатка її вважали дивачкою. Успіхи в навчанні були посередні. Христинці стало нецікаво в школі. Батьки також помітили, що донька все частіше вдається до симуляції хвороби. Одного разу викривши це, вони відправили дівчинку до школи. Проте Христинка того дня все ж туди не пішла.

Зараз дівчинка відвідує тренінгову групу, в якій вчиться спілкуватися з дітьми. Здається, вона вперше відкриває для себе ровесників (дотепних, безкорисливих, винахідливих, щирих, добрих) і вчиться цінувати людей не лише за їхні знання, а й за чуйне серце, "талановиті руки, добрі справи. А її батьки все частіше з’являються на подвір’ї з півторарічним Олегом, який любить бавитися в пісочниці.

 

А якщо ваша дитина має якийсь талант? Як тут бути?

Батькам таких дітей раджу тісніше контактувати з психологічними службами, педагогами, що мають досвід роботи з дітьми, котрі наділені неабиякими здібностями. Врешті-решт, ви самі маєте стати педагогами і психологами для своєї дитини. Адже з такими дітьми нелегко і в навчанні, і в побуті. Їхнє нестандартне мислення, заглибленість у проблему, бачення її по-своєму може спантеличити будь-кого. Найлегше - вважати таку дитину вундеркіндом і при цьому нічого не робити. Найскладніше - розвинути її інтелектуальний потенціал, скерувати в належному напрямку, визначивши спектр неординарності, дати розцвісти її таланту.

 

Вашій дитині незабаром йти до школи.

Сподіваємося, що Ви не припустилися тих прикрих помилок, про які йшлося у нашій розмові. 

 

Отож, у добру путь вам і вашим дітям!!!

 

 

 

Як сварки в сім ї впливають на дитину?

Як сварки в сім’ї впливають на дитину?

Чимало мам і тат помилково вважають, що їх сварки між собою жодним чином не позначаються на стані їхньої дитини. Справа в тому, що дитина вбирає весь негатив, який відбувається між його батьками і пропускає його через себе.

При сварках і бойкотах між батьками страждають найбільше їх діти.

Зараз чимала кількість літератури присвячено цьому питанню. Саме в тих сім’ях, де часто відбуваються скандали між батьками, виростають агресивні і нервові діти. Якщо ситуація така, що мама і тато нескінченно з’ясовують стосунки, б’ються, голосно кричать, а ще й на додачу зловживають алкоголем, то дитина знаходиться в самому незавидному положенні.

Тут залишається тільки сподівається на якесь диво. Хоча буває й так , що в подібних сім’ях виростають дуже розумні й добрі діти. Трапляється й таке, що у з усіх боків позитивних батьків, які до того ж працюють в сфері освіти, виростають злі і дуже агресивні діти.

У чому ж криється проблема?

У цьому випадку нічого дивного немає. Так, інтелігентні люди не дозволяють собі кричати, лаятись, ображати і випивати, вони намагаються вирішити всі конфлікти і розбіжності мирним шляхом. Тому з боку така сім’я здається ідеальною. Але ж дитина постійно проживає в цій сім’ї, і тільки вона розуміє, яким насправді є душевний стан його батьків, і саме це на нього тисне. Батьки люблять звалювати все на вуличне виховання, гени та інші зовнішні чинники, але вони не прагнуть з’ясувати, що конкретно відбувається в душі їхньої дитини.

Маленькій людині досить складно зрозуміти, чому батьки його друга тримаються за руку і мило розмовляють, а його батьки навіть поговорити спокійно не можуть. Таке нерозуміння сильно впливає на дитячу психіку.

Дитина може займатися своїми справами, плакати, ходити на вулицю і дивитися телевізор, але в душі його будуть гризти переживання, про які мама з татом навіть не мають уявлення. На думку батьків, немає нічого страшного, що вони вже давно не живуть, як чоловік і дружина, а намагаються зберегти видимість родини лише для виховання дитини і відсутності косих поглядів оточуючих.

Погане ставлення мами і тата один до одного набагато гірше впливає на малюка, ніж їх розлучення.  Діти переживають не через розлучення, а через постійні лайки, крики і скандали. Буває й таке, що діти не розуміють сенсу конфліктів між батьками і починають себе робити винними.

Під час конфліктів один з одним батьки в першу чергу повинні задуматися про своїх дітей. Як їм спостерігати подібну картину.

Ясна річ, що без сварок не можна прожити все життя. Але в такому випадку треба вміти пояснити причину свого конфлікту дитині.

Для того, щоб правильно зрозуміти внутрішній світ дитини, треба згадати себе в дитинстві.      (doshkilnyk.in.ua)

Консультація психолога

Усі діти талановиті! У кожної  дитини  свій  особливий дар,  величезний потенціал,  дивна сила,  яка примушує  їх   рости і  розвиватися.

З якою завзятістю і відвагою дитина робить свої перші кроки, йде, падає, знову встає.Вона активно освоює навколишній світ, прагне якнайповніше реалізувати себе.

Ця універсальна здатність властива усім дітям незалежно від конкретних здібностей і рівня розвитку.

У літературі виділяють декілька рівнів здібностей:

  • здібності (як такі);
  • обдарованість;
  • талант;
  • геніальність.

Під обдарованістю розуміють такий стан індивідуальних психологічних ресурсів, який забезпечує можливість творчої діяльності дитини, використання нестандартних підходів при вирішенні  проблем, уміння знаходити цікаві рішення нестандартних завдань.

Саме слово «обдарований» викликає досить суперечливе відношення.

«Обдаровані діти» - серед них є ті, хто досить рано виявляє свої яскраві здібності, і ті, хто може виявити їх досить пізно (впродовж життя) – такі здібності можуть виявитися прихованими (непоміченими) в дитинстві і проявитися набагато пізніше. Наприклад  Альберт Ейнштейн, який у дитинстві зовсім не вважався обдарованим, а надалі виявився генієм!

Цікава відповідь Ейнштейна на питання, як к він умудрився відкрити теорію відносності: «В дитинстві я дуже повільно розвивався, тому ті питання, на які діти отримали готову, авторитетну відповідь від дорослих, в моїй голові виникли набагато пізніше, і мені довелося шукати відповідіна них самому».

Найчастіше  у дітей  проявляється музична і художня обдарованість, але потім вони можуть зацікавитися і більш серйозними науками.

Прикладами всебічно обдарованої людини є М. В. Ломоносов і Леонардо да Вінчі. Останній мав не лише художні таланти, але і наукові, при чому реалізовував їх у самих різних галузях науки і життя.

Ознаки обдарованості проявляються досить рано і є запорукою майбутніх успіхів.  

Але те в якій степені  буде розвиватися її творчий потенціал дуже багато залежить від батьків та вихователів.

В обдарованих дітей виявляють:

  • Ранній розвиток мови і великий словниковий запас;
  • Високий рівень пізнавальнних процесів і хороша пам'ять;
  • Висока пізнавальна активність;
  • Гарна уява та фантазія;
  • Творче мислення.

Ви маєте не тільки навчити дитину відображати будь-яку дію, але й дати їйможливість проявити:

  • свою ініціативу,
  • винахідливість   
  • розкрити свої творчі здібності.

Щоб розвивати всебічно обдаровану дитину вам необхідно бути:

  • дуже уважними до незвичних дитячих запитань;
  • з повагою відноситись до нестандартних  ідей;
  • показувати дітям ,що їх ідеї мають цінність;
  • давати можливість самостійно навчатись та хвалити за це.

Якими ж методами можна користуватися для розвитку творчих здібностей?

  • Створіть вдома розвиваюче середовище;

  • Створюйте творчі композиції, спільні картини;

  • Використовуйте способи нетрадиційного малювання;

  • Використовуйте додаткові матеріали для оформлення робіт (сіль, крупа, клей, засушені листочки, яєчні шкаралупки, насіння рослин, малюнки із журналів, стрічки і таке ін.);

  • Читання художньої літератури;

  • Ігри типу «Включи уяву», «Якби то…», завдання з перетворення сонечка на щось інше схоже, загадкова клякса, домалюй;

  • Іграшки із покидькового матеріалу.

 

 

Шановні батьки!

  • Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість.

  • Підтримуйте творчий імпульс дитини через повагу до їх робіт з образорворчого мистецтва, аплікації, перших спроб прибуманих оповідань.

  • В дошкільному віці більшість дітей не соромляться співати, танцювати, показувати свої малюнки іншим.

Дитяча особистість ще не закомплексована, вона відчуває в собі досить сил та бажаняння спробувати все, брати участь в усіх видах діяльності.

Допоможіть дитині в цьому і у вас будуть

Усі діти талановиті!

Консультація психолога
Соромязлива дитина

     Одна з розповсюджених проблем, з якою зіштовхуються батьки – це дитяча сором’язливість. Що роботи, коли дитина не відповідає на запитання дорослих або при знайомстві з новими дітьми, опустивши голову, мовчить?

      Звичайно дівчата більш сором’язливі ніж хлопчики, а первістки більш сором’язливі, ніж інші діти в родині. Уже до семи років «нормальна» сором’язливість у хлопчиків проходить, а дівчаткам приходиться «виліковуватися» від неї трохи довше.

Як треба поводитися у таких випадках?

  • Бути дуже делікатним з дитиною і не розчаровуватися в ній.

  • Не відкидати її і не використовувати авторитарний метод виховання.

  • Не перетворювати дитину в Попелюшку.

  • Усе роботи так, щоб Ваше маля не почувало себе незахищеним і залежним від вас.

  • Гасити тривогу з будь-якого приводу.

  • Підвищувати рівень самооцінки дитини.

  • Учити, щоб вона поважала себе. Хвалити її і роботи їй компліменти.

  • Формувати впевненість у собі.

  • Допомогти  дитині усвідомити все те, в чому вона набагато перевершує своїх однолітків, і цією сильною стороною зрівноважити свої недоліки.

  • Учити дитину йти на розумний ризик, уміти переносити поразки.

  • Тренуватися з нею в навичках спілкування.

  • Будь-якими способами заохочувати дитину гратись зі своїми однолітками.

  • Допомоги дитині знайти такого друга, котрий захищав би її в середовищі однолітків.

  • Не порівнювати зовнішній вигляд дитини з іншими, більш гарненькими дітьми і не оцінювати достоїнства дитини за шкалою краси.

  • Не критикувати вголос розум Вашої дитини. І взагалі… менше критикувати.

  • Не створювати такі ситуації,  у  яких  вона  відчула  б себе неповноцінною і була об’єктом навіть самих невинних жартів і глузувань.

  • Дитина повинна відчувати, що вона неповторна.

  • Бути ніжним з дитиною.

  • Співчувати їй.

  • Підтримувати її.

  • Зробити так, щоб місток довіри міцно з’єднав би Вас і Вашу дитину.

Консультація психолога

Дефіцит батьківської любові

Родина  була й залишається головним осередком становлення й розвитку дитини. Саме ви, батьки:

  • вводите малюка у світ  людських взаємин;
  • вчите  відрізняти добро від зла;
  • жити серед однолітків.

Стосунки в сім’ї – це зразок для дітей, які в ній виховуються

Майже весь досвід життя в суспільстві дошкільник здобуває у родинному колі через наслідування старших. У цьому  віці наслідування підкріплюється загостреним  бажанням дитини чинити так, як мама, тато або інші члени сім’ї. Ви всі  хочете  гарно виховати своїх  малят, але самого лише бажання замало. Для цього потрібні знання!

У наш час вам, шановні батькизайнятим професійною діяльністю, заклопотаним матеріальним забезпеченням сім’ї, бракує часу:

  • для систематичного спостереженням за дитиною,
  • для глибокого вивчення її розвитку.

Мене дуже непокоїть дефіцит батьківської любові, що спостерігається, нажаль, із перших років життя дитини.

Симптоми цієї хвороби такі:

  • дитина часто сумує, вередує або без причини галасує;
  • навмисно робить дурниці чи ж просто порушує правила;
  • часто хворіє.

Нажаль, трапляється так, що:

  • ви не вмієте і не  визнаєте за потрібне показувати дитині свою любов,
  • не визнаєте значущість таких стосунків,
  • не прагнете  набути таких умінь.                                    

Тому хочеться привернути вашу увагу, до цих проблем і допомогти  Вам:

  • краще розуміти інтереси, можливості, переживання, вчинки ваших малят;
  • ставити до них вимоги, що відповідають їхнім силам і віку.

Зрозумійте :

  • дитині потрібні люблячі мама і тато всі 24 години на добу.
  • Не комплексуйте через те, що малюк забирає у вас весь вільний час.

 

Для розвитку дитині потрібно:

Максимально емоційне і позитивне, насичене  спілкування із батьками!!!

                    Дух любові й тепла, яким сповнена дитяча кімната,  позитивно впливає на здоров’я малюка.

Але надмірна любов може згубно впливати на дитину.

 

Найпідступніша любов – замилування, коли:

  • ви  в захопленні від кожного вчинку малюка,
  • ви не замислюєтеся над їхньою суттю та можливими наслідками.

Щоб у сім’ї не виріс егоїст:

  • Навчайте  дитину помічати поруч із собою людей, в яких теж є свої почуття, бажання, потреби, з якими слід рахуватися;

  • Будьте  мудрими з дітьми;

  • Стримуйтесь у момент негативних дитячих проявів;

  • Умійте  поглянути на проблему з позиції малюка;

  • Будуйте  рівноправні стосунки, в яких одна правда та спільне розуміння добра і зла, якими керують взаємодовіра, повага й любов;

  • При таких стосунках у сім’ї неможливе застосування «батьківської влади», що дуже часто стає нездоланним бар’єром у налагодженні взаємин із членами родини.

                                 Щоб в сім’ї панувала взаємодовіра, повага і любов                                                притримуйтеся таких рекомендацій:                

  • Заохочуйте  самостійність своєї дитини.

  • Якщо ваш  малюк потребує допомоги, створіть такі умови, щоб він сам знайшов  шляхи подолання проблемної  ситуації.

  • Не давайте готових відповідей – ваша допомога має обмежуватися натяками, навідними запитаннями.

  • Відзначайте досягнення дитини. Віддайте перевагу похвалі, а не докорам.

  • Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитиною критикою.

  • Не намагайтеся ставити перед дитиною завищені вимоги.

  • Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе.

  • Пам’ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання.

  • Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяльності, гри.

  • Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитливість, а також про дитячий садочок, школу.

  • Пам’ятайте, після 20 хв. занять дитині необхідна перерва, зміна діяльності.

  • Не проводьте розвивальних занять із дитиною пізно ввечері.

  • Пам’ятайте, для продуктивності діяльності дитині необхідно спати 10 – 12 год. на добу, з урахуванням денного відпочинку ( 1- 1.5год.)

  •  

Консультація психолога 

Чи задоволені ви поведінкою своєї дитини?

 

Практично немає батьків, які були б повністю задоволені поведінкою своєї  дитини. Ви часто говорите  про те, що ваша дитина через міру тривожна чи агресивна, чи вперта.

Перш за все потрібно знати, що деякі труднощі в поведінці дітей мають віковий характер і пов’язані з кризою розвитку 6-7 років. Вікові  кризи (1,3,7років…) говорять про те, що в дитини нормальний психічний  розвиток і вона переходить на новий віковий етап. 

Кожен віковий період  супроводжується своїми особливими труднощами в вихованні дітей, так як зміна виховних впливів, які ми застосовуємо до дитини, не встигає за швидкими змінами її особистості.

Але це не значить, що всі діти будуть себе однаково поводити під час кризи. 

Всі люди різні і діти також!

Індивідуальні відмінності залежать від спадковості і соціального оточення та виховання (сім’я, близьке оточення).

Кожна дитина для  батьків – це індивідуальність, неповторна особистість.

У дитини дошкільного віку відбуваються зміни в характері і поведінці, починає вередувати, а головне  починає орієнтуватися в своїх почуттях і переживаннях. 

Через це в дитини виникає нове ставлення до себе, формується самооцінка.

Батьки не встигають перебудуватися на другу систему відносин з дитиною, не враховують змін в її розвитку, стикаються з серйозними труднощами в її розвитку.

Дуже складним на цьому етапі є визначення відхилення поведінки через кризу чи через патологію розвитку.

Порушення в поведінці дитини  обумовлені, як правило, двома факторами:

  • неправильним вихованням

  • незрілістю нервової системи.

 Останній фактор часто недооцінюється батьками, в результаті виховний вплив виявляється безрезультатним, а часто і шкідливим.

Тому дуже важливо  розібратися в причинах  поганої поведінки дитини і тільки потім її виправляти.

Ще один важливий момент!

Ви, шановні дорослі, самі того не підозрюючи, переносите свої емоційні проблеми на дитину. 

Наприклад, дитина може мати високу тривожність внаслідок того, що мама має підвищену тривожність.

Не даремно говорять, що поведінка дитини -  це дзеркальне відображення поведінки їх батьків.

Тож перед тим, як робити дитині зауваження, дорогі батьки, подивіться на свою поведінку зі сторони.

Удачі вам!